Я втомилася від того, що усе не так як треба
Покажіть мені будь ласка, де поділось мирне небо.
Скільки можна катувати той народ ні в чом не винний,
Який хоче щастя й волі- ось уся його провина.
Я не знаю кому вірить і як правду відшукати,
Кожен день в брехні тенетах дуже легко заблукати..
Та єдине чого прагну - не боятись й не здаватись,
І усім важким проблемам зі сльозами посміхатись.
І нехай покинуть сили, та душа не оніміє:
З щирим серцем наостанок з перемоги порадіє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480561
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2014
автор: * Змішана з Дивом *