Молитва… це все,що залишилось в руках,
Вона тамує біль і інших співчуття.
Немає більше пустощів в очах –
Ти викрав мрію із мого життя.
Ти викрав серце із моїх грудей,
Тепер там пустка,вітер там гуляє.
Залишив ти мене поміж людей…
Тепер ніхто не пригорне і не подбає.
Ти між думок моїх блукати будеш.
То вирок – життя в сатиру грає.
За іронію життя ти не полюбиш,
Воно на самогубство надихає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480528
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2014
автор: Прокудіна Вікторія