КРИВАВИЙ МОДЕРН

                                                         [i]«  І  підемо  поклонимось  царю-батюшці,
                                                                                                                     і  він  помилує  нас...»[/i]
                                                                                                                                           Піп  Гапон
Комфортно  жити,  мості-пани,
у  жерлі  в  цей  буремний  час?
Затишно?  Тепло?
                                           Непогано.
І  ось  вам,  нате!  Форте!!!
                                           П’яно
у  хвилях  Ельзи  океану,
та  лунко  б’є  набат.
                                           Без  нас
монтуються  живі  сюжети
навколо  горезвісних  рад.
І  знову  трупи.
                                       Знову  жертви
невинних.  Владі  браво?
                                       Клас
надресированих  і  ситих
кришує  банду  гамадрил.
Стіною  навколо  корита
єднається  когорта.
                                       Рил,
а  рил  то  скільки  в  цій  кориді
вершителів  подій  і  доль:
дебелі,  тлусті,  повновиді
пани.
               І  журналісти-злидні
щось  добиваються.
                                   Юдоль
безпринципних  і  звироднілих,
качають  теж  свої  права.
Вони  за  Рашу  і  за  «білих».
Та  [i]«ще  не  вмерла...»[/i]
                                 Ще  жива
і  у  скорботі  посивіла,
Рве  коси  на  собі  Сивіла.
Нема  Богдана.
                                 Булава
не  досягає  від  Софії.
Нема  заступниці  Марії–
і  кров’ю  зрошена  трава.
Кати,
           печерні  мастодонти,
ви  ще  жируєте  єси?
Чого  ж  линяєте  в  Європу
із  п’ятикутної  яси?
Обман  і  кривда  ваше  кредо.
Убивці  –  виродки  села.
Історія  не  спише  зла,
коли  з  щитами  попереду
зухвале  псевдо.
                                   Патріоти,  –
ви  та  руда  і  сіль  землі,
що  є,  була  і  буде  доти,
допоки  щезне  у  імлі
Горгона  влади.
                                 Прометеї!
Життя  і  воля  –  ось  де  суть.
Заради  істини  цієї
вони  свої  хрести  несуть  –
сини  Вітчизни  однієї...
Ой,  не  розбійники  за  неї
сьогодні  душу  покладуть.
І  буде  правда,  буде  суд
і  оніміють  супостати
і  яничари.
                                 І  прокляті
попи  Гапони  пропадуть.
[i]«...і  буде  син,  і  буде  мати»,
«...и  братья  меч  вам  отдадут»[/i].

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480436
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 19.02.2014
автор: I.Teрен