Сине небо, синя даль,
воно так безмежно -Рай.
Рай далеко, рай десь там…
Де немає нас там рай..
Нас втоптали, Нас зламали.
Нас кредитами обклали.
Нас дурили, все забрали…
Свита й вождь нас обікрали…
Гвинтокрил їм подавай, дачі й візи їм у рай!
Правосуддя? Ні, не чули...
Суд у нас продажним став.
Все за долари віддали!
Мабудь й душу вже продали…
Звірі! Нелюди! Тирани!
Пруть наверх по головам.
За мандати, хто ха крісло,
хто й за долари продавсь.
Вже забули бідолахи,
де родились й чиї діти.
Де історія? Де рід ваш?
Мама? Тато? Ким ви є?
Довго ви вожді народу обіцянки нам кидали!
Довго так народ кормили:"Завтра буде все гаразд!".
Ми втомились. ми вже ситі!
Краще самі відступіть.
Дайте жити! Просто жити!
Бо інакше вам не жити!
Вирок самі підписали!
І собі труну склепали!
Ми простий народ! МИ сила!
Ми єдині! В нас Є крила!
Брат за брата в бій на ката!
І плювать нам на мандата!
Не пробачим зради влади!
Вров народу ви пролили...
Ворогами ся зробили.
Україна запалала, заволала, люд підняла
і на Віче всі зійшлися, і до зброї узялися.
І шляху назад нема. Разом за нове життя!
Дух наш сильний не зламать!
Бо вкраїна в нас одна.
Ляжемо і кістьми браття,
лишеб вона знов жила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480408
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2014
автор: Ольга Рорбах