Ну давай, загуби мене між нерозсудливих снів,
Між нездійснених мрій у сталевому потязі ночі.
Недописаний план, як зіпсований плід – не дозрів,
Поміж крапок, тире і двозначних типових скорочень.
Загуби, щоб знайти зовсім іншу у світлі надій.
У строкатих вінках, що пасують до стертих ілюзій.
І люби, проклинаючи час, як любилось тоді,
Коли заздрили нам вороги й милувалися друзі.
У загублених снах не торкайся моєї руки.
Не проси, не жадай, тільки дихай тамуючи подив.
Я тебе пам`ятаю щасливим і тільки таким
Збережу, десь під серцем, якщо не повернешся, згодом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480357
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2014
автор: Любов Чернуха