Завжди прекрасно бути вчотирьох
Потрібні тільки дві ноги й два ока
І шлях широкий. Так прекрасно вчотирьох
Порослі мохом пагорби, ще більше
Моху
І колії безмовні, і безлюдь
І безкінечно простяглася безкінечність
Щоб танцювала мрячка сиза, наче ртуть
Так недоречно
Опустились плечі
Як часто ці квартети повторялись
І тільки страшно мені здалось
Що ми згубилися
І більш не відшукались
10 грудня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480198
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.02.2014
автор: Софія Костицька