В прірву «Ми» простий народе влетіли…
Про все – це справді побачили з вами «Ми».
Те, про що ми і не мріяли і не думали.
На справді зустрілися«Ми».
В країні правлять в «минулому комуністи»
В них основне в м’які крісла сісти.
Долари і євро загребти…
Літаками з України втекти.
Грошів’я – велике зло…
Все в нашій країні перемогло.
В прірву велику завели нас!
В такий прекрасний мирний час,
В верхах іде велика боротьба…
Багатство здобути на все життя.
Забули за передвиборні обіцянки свої.
Як має жити пенсіонер ,
На мізерній пенсії своїй.
Працюючим ділять мізерні зарплати.
Заощадження людські не думають віддавати.
Заводи, фабрики: Все розгребли…
Без робочих місць залишилися «Ми»!
Ми не бидло і не козли…
Всі ми Божі діти, дочки і сини.
Проте щораз питаємось:
Хто Ми – Знесилені повстанці, чи Раби?
Забули керуючі за Ісуса Христа…
Спаситель за всіх дорого
Небесному Отцеві заплатив.
Найдорогоціннішу кров на Хресті пролив.
Хоч у нас своя у кожного дорога.
Де б не були «Ми», будемо вірити в Бога.
Просити кожного дня: Помочі в Небесного Отця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480078
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.02.2014
автор: Ганна Перегінець