Зникай… Безслідно,як ти вмієш,
Ковтай слова,що адресував мені.
Забути весну нашу не посмієш,
«Усе взаємно», лишилось в голові.
Ах… Скільки марнотратних мрій було.
Тепер вони у прірві забуття,
І кава охолола вже давно.
До біса нескінченні сльози й каяття!
Досить вже! Я стала загартована…
Холодна шкіра, нерви вже стальні.
Твоїми думками давно уже зґвалтована,
Лиш виживати залишилося мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480069
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2014
автор: Прокудіна Вікторія