Вона була дуже яскравою. Її руде волосся звивалося густими кучерями, окутуючи тонкий і надзвичайно граційний стан. Посміхалася зрідка, плакала теж зрідка. Ніколи не ламалася від незначних промахів, завжди знаходила в собі сили і йшла наперекір усьому. Коли душив біль – випліскувала негативні емоції на папері, коли у вікно стукала радість – приймала це за належне. Вона ніколи не будувала повітряних замків, не мріяла про принців на коні, бо і так могла отримати все, що забажає. Грала на акордеоні. Вміла танцювати віденський вальс. І ніколи нікому нічого не обіцяла.
Її любили, люблять і любитимуть. А вона ні разу в житті не була ні в кого закохана. Розкішного життя домоглася самотужки. Про неї говорять лихі слова й щодень їх стає все більше, та вона не ламається, бо звикла не звертати увагу на потік чужих заздрощів.
Життя цієї жінки чимось нагадує казку. Камери, інтерв’ю, шанувальники, нові зйомки… Але холодне серце красивої дами чомусь не може розтопити навіть напій з найдобірніших кавових зерен.
Їй дарують квіти, її возять по дорогих ресторанах, обіцяють віддати цілий світ заради одного лише слова так. Проте «залізна леді» непохитна.
…А знаєте, десь дуже далеко, в якомусь мальовничому селі біля самого кордону, звичайний український чоловік з любов’ю гладить свою собаку. Там гріє тепла грубка, співає старе радіо. Там небо чистіше, а зорі яскравіші. Навіть яскравіші за голлівудські прожектори.
Красива дама вкотре випліскує свій біль на чистий лист паперу. А чоловік, з пляшкою вина на колінах, до дір загладжує стареньку собаку…
©Діана Лакрімова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480010
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.02.2014
автор: Діана Лакрімова