Карпатська нiч – ряднина чорна
з рясною вишивкою зiр,
немов ворожка-чарiвниця,
причарувала, приворожила
стрункi вершини синiх гiр;
тумани долом розстелила
i в темну, ношену фату
смерiчки осяйнi принарядила.
Погасла ватра…
Сплять Близницi,
дрiмає сторожко Сивуля,
i марить снами Пiп Iван.
Лише Говерла – юна полонянка
в обiймах Петроса-вдiвця –
ридає рiками-сльозами…
Та ще Черемош на трембiтi
мелодiї чарiвнi виграє.
Не сплю i я:
мов сторож
химерних лiнiй i узорiв,
я слухаю Карпат
пiвнiчний тихий говір.
Створено (1982), 1. 06. 1985 року, м. Калуш, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 31.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479970
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2014
автор: Т. Василько