Втомилася рука,
Сумно водячи втомленою ручкою
По посірілому від утоми паперу,
Виводячи знаки, що перетворяться на вірші,
Які мають стати ластівками
І полетіти у простір
Кольору помаранчі, над морем,
Чіпляючи крилами баранчиків хвиль.
Давно, коли попереду за дорогою не видно було прірви,
Твоє серце не давало мені змерзнути,
Але так холодно стало на Землі - скрізь і у всьому.
Запалила вогнище – розтопити лід,
Та вогонь підпалив посірілі сторінки,
І мої вірші зі спаленими крилами
Вже не змогли злетіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479925
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Ліоліна