Наморений вечір пірнає у тишу,
Стуляє повіки, в тумані пливе
Над синім озерцем, що хвилі колише,
Над світом, що тисячі років живе.
І я розчиняюсь у літечку-літі,
Де світ не порушують звуки живі,
Лиш птаха мала підпадьомкне у житі
Та жабка промовисто кумкне в траві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479917
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Лариса Журенкова