Життя людське – це річка.
Тече вона стиха,
Маленька, невеличка,
Сріблястая вода.
Така прозора, чиста,
Як гірський кришталь,
Хто річку зачіпає,
Той викличе печаль.
Не завжди так буває.
Річка та жива,
Бува пересихає,
Коли вбива журба.
Чи течію міняє,
Коли на самоті,
Пісок дно покриває,
Як осад у душі.
Хто річку зачіпає,
Той полишає слід,
Бува хто і глибокий,
Бува хто і на мить.
Не кидайте ви камінь
У річку ту малу.
Безпорадну не лишайте
Саму на поталу.
У неї ви не плюйте,
І воду не брудніть,
Бо згодом доведеться
З тієї річки пить.
Перетнуться шляхи долі,
Річка вийде з берегів,
Та потонуть у полоні
Ті, хто шкоди причинив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479912
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Ежен