В небі сонце? Ні, це очі дитячі, як зорі!
Гріють душу, рятують від пут самоти,
В них рядки непрочитаних нами історій
І незламні, від серця до серця, мости.
Подих вітру чи небо схвильовано дише?
Тануть криги від крапель солоних дощу?
Ні, це донька матусю зажурено кличе,
Щоб тепло від рідненького серця відчуть.
Крила птахи боронять від протягів стіни
Чи туман доторкнувся до стомлених крон?
Ні, це тато вкриває у ліжечку сина,
Береже його тихий, чаруючий сон.
Сяють квіти яскравими фарбами в лузі
Чи росою сріблиться під сонцем земля?
Це зібрались у колі тісненькому друзі,
Як весела родина, велика сім`я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479826
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Любов Чернуха