«Не було тої Вкраїни…

«Не  було  тої  Вкраїни,  не  було  й  немає»,  
Ще  й  сьогодні  у  сусідів  ворог  злий  волає  
І  на  сході,  вторить  йому  дехто  з  українців,  
В  рідну  хату  притулившись,  нібито  чужинці.
Нібито,  у  полі  плугом  розум  їм  зорало,
А  можливо  з  мозку  залишилось  сало,
Нібито  вони  у  лісі  дурману  об’їлись,
Чи  до  нас  такими  з  чужини  вернулись.
Винуваті,  у  безрідних,  їх  батьки  і  діди,
Що  чад  своїх  не  вберегли  від  бідоньки-біди,  
Найлихої  та  найтяжчої  у  цьому  світі:  
Країни  рідної  не  знати  у  дитинстві  й  літі.

Вороги  із  нас  глузують  зі  злості  й  забави,  
Але  ж  нам  то  треба  знати  дорогу  держави,  
За  милістю  не  ходити  до  чужинців  в  люди,
Не  почуватися  безрідними,  не  волати  всюди:  
«Ой  які  ж  ми  безталанні,  держави  не  мали.
Жили  вічно  у  неволі,  чужих  годували.»  
Перестаньте,  все  не  так,  не  треба  брехати,  
Візьміть  до  рук  Аркаса  і  почніть  читати.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479403
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2014
автор: Леонід Ісаков