Давай навчимося читати крізь хмари? Я покажу, це зовсім не складно! Просто потрібно закрити очі, уявити чисте-пре-чисте блакитне небо, а потім різко відвернутись від усіх своїх проблем, взяти чарівний пензлик і калякати-малякати невидомою фарбою по уявних стінах, які нікуди не пускають, сковуючи думки, бажання, мрії. Давай руку? Крок, два... Десять. Ми вже ближче. Пензлик пухнастіший, акварель густіша, а лінії різкіші, сміливіші.
Я буду розфарбовути дерева, квіти й ранкову росу, а тобі доручу море, скелі й старовинні фортеці. Потім куплю зефіру, розведу багаття, зроблю із кремезного дерева гриф, а електричні дроти розірву на струни. Залишками золотистої фарби вималюю акорди. Зігравши декілька відомих мелодій, почну віртуозно вигадувати все нові й нові, акуратно розписуючи новостворену музику на кленових листках краплями дощу, який буде грати зі мною в такт. А потім настане ранок і для лісової мавки придумають нову роботу.
Відлітаючи, легенько доторкнуся кошлатим пензлем до теплої змужнілої щоки й намалюю на ній сонце. Нехай зігріває своїм лагідним теплом. Ти усміхнешся. Щастя ніколи не потрібно шукати, воно прийде саме, головне навчитися читати крізь хмари.
©Діана Лакрімова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479391
Рубрика: Нарис
дата надходження 14.02.2014
автор: Діана Лакрімова