післяобіднє

Сонце  врятує  тебе  від  себе
Воно  тебе  вибавить,  ким  ти  б  не  був.
Бо  сонцю  так  байдуже  що  тобі  треба
І  що  ти  нарешті  відчув.

Навчився  сумувати  за  світлим  минулим.
за  тим,  що  (дурний)  не  цінував
За  посмішкою,  очима,  устами
Які  ти  так  і  не  поцілував.

Тепер  ти  розбитий  на  друзки
і  мертвий.
Тепер  ти  чужий,  десь  там,  у  собі
Тепер  ти  сумуєш  і  плачеш.відверто
І  всі  (крім  сонця)  для  тебе  —  пусті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479100
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2014
автор: Лесик Лис