Кучерява моя печаль

Верби,  верби
Мої  бабулі,
Ви  при  зустрічі
Не  мовчіть.
Розкажіть:
Скільки  вам  зозулі
У  гаю
Накували  літ.
Як  вітри,
Залицяльники  босі,
На  побачення
Мчали  з  левад,
І  до  ранку
Вам  пестили  коси,
Цілували,
Немов  дівчат.
Милі,  любі
Я  знати  мушу
Все,  що  бачили  ви,-
Не  мовчіть.
Якщо  біль  є
У  ваших  душах,
Ви  жалями
В  мені  кричіть.
Зрозумію
Я  ваші  болі,
До  краплини
Сприйму  той  жаль...
Верби,  верби,
Мої  ви  зорі,
Кучерява  моя  печаль.
Верби,  верби
Мої  старенькі,
Вірю:  буде  в  нас
Зустрічі  день.
Ви  тоді,
Як  в  дитинстві  
                                 ненька
Наспівайте
Мені  пісень.
Та  коли
В  час  лихий  
                           скрижаніє
Знов  підступно
Розлука  -  лід.
Ви,  як  мати
Одна  лиш  уміє,
Довго,  довго
Дивіться  услід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479084
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2014
автор: Петро Мігур