А поки похапцем ось так по-плану
життя минає день за днем.
Ти обіймаєш ту свою "кохану"
й цілуєш в носа під дощем.
До щему щось всередині зриває.
Зриває дах, зриває тормоза.
І все назавжди витліває, помирає.
Там геть нічого вже нема.
Ось так й живемо, любий друже.
Рахую твоїх пасій, а ти копійки
заходячи в метро на станції Хрещатик,
виходячи у "вашому дворі".
І годі нам тут правди вже шукати
шукати винних, рахувати помилки.
Бо ти тепер їїї цілуєш в носа.
А я рахую твоїх пасій.
Потайки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479000
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2014
автор: Лесик Лис