Про прихід свій весна голосила,
Зелен-сад рясноцвітом буяв.
Зупинитись мене ти просила,
Бо над прірвою вже я стояв.
Крокував по життю не розумно,
Кожен крок віддаляв від мети.
Все могло закінчитися сумно,
Але вчасно з'явилася ти.
І мене від біди врятувала,
Перекрила сумнівні шляхи.
День і ніч спокій мій вартувала,
Розганяючи геть всі страхи.
Ти немов оте світло в тунелі,
Що побачить давно я хотів.
Та раніше, під градом «шрапнелі»,
Я в гріховне провалля летів.
Поцілунком мене воскресила,
Піднесла до небес з небуття.
Бо кохання – великая сила,
Повертає жагу до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478948
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2014
автор: AlexandrV