Земля, мов діва, спить під сніжною габою.
Іскриться день хоралом у сонця мережі.
А серце втіху п`є: прозорістю ясною
Струмує з неба сяйво... І радісно душі...
Очистили сніги від сірості світ Божий.
Поділася кудись густа тягуча мла.
І зрозуміла я, що це, напевно, схоже, -
Злякалися зими нечисті сили зла.
І простір в світлі цім незримо розчинився.
І стало мені ясно: усе це - недарма.
І істини простої таємний смисл відкрився:
Щоб зникла всяка нечисть, -
з`являється зима!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478939
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2014
автор: Ірина Хміль