Ти почитай укотре Фредеріка Бегбедера.
Або знайди собі заняття цікавіш.
Він говорив: "Кохання - дуло пістолета.
Без переможців битва, знаю зараніш".
А ще пророкував товариш мудрий
Любові справжній зовсім куций строк:
"Три роки проживе й про вас забуде.
Тож не закохуйтесь, не буде помилок.
Не витрачайтеся дарма на мертві квіти,
І не робіть з свого обранця ідеал.
Не намагайтеся чужі образи зрозуміти,
Бо пам'ятаєте, як закінчив життя Ікар?
І не вдивляйтесь в очі, рідні та глибокі,
В яких немов удома, не в гостях.
Кохання помирає швидко, за три роки.
Тож не шукайте того сенсу в почуттях!"
А я відмовлю Бегбедеру зовсім тихо:
"Ти справді віриш, що кохання помира?
Правий в одному: закохатись - лихо,
Але бессмертне, в чорта. Ось такі дива.
Отрута не бере його, не намагайся.
І на багатті ця любов навряд згорить.
Трохрічний строк - то мало. Начувайся.
Мо' проженеш, та воно знову заболить.
А як минуть три роки ті, то що робити?
Порадити щось зможеш, Бегбедер?"
То що, мовчиш? Берусь за нову книгу.
"Над прірвою у житі", Селінджер. (11.02.2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2014
автор: Олена Вєчканова