Завивають вітри, мов зимі на догоду.
В сніжнім мариві лісу не видно здаля...
Перечікуй невзгоду, як непогоду,
Ще не втратила Сонця Земля.
То ж сьогодні - отак, завтра буде іначе:
У котрийсь перемет вітер спати поліз!
Ти відчуєш ту мить, коли серце - не плаче,
А на обрії чітко малюється ліс.
І допоки життя крізь вікно - білим світом,
А на просторі - далі охоплює зір,
Буде сонце з-за хмар теплим струменем гріти,
І зимі, і вітрам наче наперекір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478750
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: Раіса Гаврилюк