Велике місто. Всі десь поспішають:
хто на роботу, хто - мерщій до хати.
Лише вона стоїть собі одна.
Актрису перестали впізнавати.
Старенький капелюх, як пам'ять про роки
і ті часи, коли кричали: "Браво!".
Як швидко все спливло...
коли? А були ж і овації, і слава.
Театр. Афіша. Там вже не вона.
Там іншим квіти кидають на сцену.
Вона стоїть трагічна і сумна
служителька й рабиня Мельпомени.
Сказав колись Шекспір: життя - театр...
Остання роль. Віват, актрисо, біс.
Для когось сцена - це лише антракт.
Для вас “Finita la comedia” і занавіс.
Оксана Максимишин-Корабель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478720
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: ОксМаксКорабель