Задощило... Засіріло...
Сніг пухкий просів.
Чи весну щось розбудило?
Лютий ослабів
І втекли кудись морози -
Подались в біга.
Плаче зимонька і сльози
Навіть не хова.
Це тепло таке обманне -
Серденько болить.
Та й надії світло марне
Все слабіш горить,
Бо в очах твоїх самотність,
Холод і печаль.
Й не дає проклята гордість
Вірити в "прощай".
Наробила ж ти, відлиго,
Сплутала усе.
І оплакує так тихо
Зимонька себе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478714
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: Радченко