Мене світ сяйвом не зустрів –
останній блиск погас учора,
а серце тисячами стріл
знов злісно пронизало горе.
У груди хвилі б’ють із дна.
Серед запінених прибоїв
стою у бурі я одна
в глибокій вірі, що устою.
Нависла тяжкість чорних хмар,
шаліє буря, сил так треба...
Здіймаю вверх лиця тягар,
там блиснув в тьмі кусочок неба.
Ларыса Геніюш
Кусочак неба
Мяне сьвет ласкі не сустрэў –
апошні блеск пагас учора,
а сэрца тысячамі стрэл
йзноў злосна пранізала гора.
Б’юць у грудзі хвалі мне із дна.
Паміж запененых прыбояў
стаю прад бураю адна
з глыбокай верай, што ўстою.
Навісла цяжасьць чорных хмар,
шалее бура, сіл мне трэба...
Уздымаю з болем угору твар,
там у цьме бліснуў кусочак неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478634
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 10.02.2014
автор: Валерій Яковчук