Лови свій момент, він летить наче вітер,
І свистом оспівує твій новий день,
Він прийде до тебе забарвленням квітів,
А може долинути ехом пісень,
О, юність, ти маревом ясним вкриваєш,
Самотнім дощем вимиваєш думки,
Та потім, у спогадах, ти не впізнаєш,
Той образ, що в мить витрачає роки,
Прожити на світі - найбільша рутина,
Не бачиш деталей на днів полотні,
Допоки я думаю - я ще людина,
Якщо я мовчу, то вже справи сумні,
Ти будеш проходити сотні проспектів,
Скрізь страх та огиду робити свій крок,
Ти бачив володарів власних моментів,
Побачиш і в'язнів своїх помилок,
Проходять роки - і зачиняться грати,
Лиш в тиші почують своє каяття,
Та будуть в потрібну хвилину мовчати,
Найважча для вивчення - мова життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478439
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.02.2014
автор: VDMK