Тобі потроху страх стуляє очі,
Під владу Фобоса безвольно увійшов...
Єдиний і такий фатальний злочин,
Навіки він в душі залишить шов.
Тепер ти споконвічний арештант,
Своїх думок беззахисний заручник,
Ти не пройшов святої волі гарт,
І тане до життя вогонь жагучий...
Та я літатиму в твої черлені сни,
І словом Таната я прожену навіки,
Осквернені ножі не досягнуть спини,
Від них у тебе є найліпші ліки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478286
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2014
автор: Юлія Кириленко