Коли ще я бував малий,
То був великий мрійник,
Відважний в мріях був такий
Водій-далекобійник.
У снах я простір розтинав,
Лежачи в рідній спальні,
Тоді ще й гадки я не мав,
Як це відповідально.
Комп’ютер якось я купив
І був безмежно радий,
Як віртуально все возив
По США і по Канаді.
Та двадцять років мені вже
І серцю не до того,
Бо кажуть кожному своє,
Пора шукать дорогу,
Яка осяяла б в дощі
І в спеку б напоїла,
Життєвий затишок мені
Дала б і тверду силу.
В житті учителем я став,
Це дуже непогано,
Та довго смуток огортав,
Як при дорозі стану.
Дорога вдалину іде,
А при дорозі клени,
Туга серденько моє рве
За чимось нездійсненним.
І дуже хочеться мені
Кудись майнути з хати,
Та не тому, що тисячі
Я міг би заробляти.
Життя у нас шалений вир,
А я всього лиш мрійник,
Для мене ти навік кумир,
Водій далекобійник.
Хоч тисячі і маєш ти,
Та суть свою не губиш,
Аж в обрій йдуть твої думки,
І ти це сильно любиш.
Назустріч сонним всім полям
Без підлого йдеш страху,
Всім серцем зичу водіям
Ні палиці, ні цвяху!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478106
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: Дмитро Овсієнко 86