***

Прекрасного  вечора  сніжної  казки
Ти  обіцяв  життя  повне  ласки,
Життя  повне  ніжності  і  кохання,
Ти  оживив  в  мені  сподівання...

Сподівання  широкі  і  неосяжні,
Думки  глибокі  і  неоглядні,
Серце  наповнене  дивним  бажанням,
Душу  освітлену  тихим  коханням...

Ти,  як  промінчик  першого  сонця,
Вигляну,  гляну  на  тебе  з  віконця,
І  посміхнуся  тепло  у  відповідь,
Ранечком  світлим  ти  лиш  приїдь...

Подаруй  так  приємно,  від  щирого  серця
Маленький  букетик  на  краю  озерця,
В  цілунку  легкому  злетим  ми  до  неба,
І  більше  нічого  й  нікого  не  треба…

Всі  мрії  збуваються,  тиша  зникає,
Й  кохання  між  нами  знов  оживає,
Так  довго  чекали,  надіялись,  вірили,
І  миттю  одною  усе  ми  це  втілили…

У  день  Валентина  сказав,  що  кохаєш,
Що  без  мене  себе  не  уявляєш,
А  я  все  мовчала,  й  мовчатиму  далі,
Слова  ж  сьогодні  всі  будуть  зайві…

Я  знаю,  що  далі  все  буде  файно,
Я  подумки  лину  до  тебе  негайно,
Ти  це  відчуєш,  у  серці,  в  душі,
Ти  руку  тримаєш  мою  там  в  руці…

Тож  зараз  завершу  я  вірша  свого,
І  подумки  піду  саме  до  того,
Хто  в  душу  запав,  кого  я  плекаю,
У  серце  до  того,  якого  кохаю…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478014
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.02.2014
автор: Yuliia Opanasiuk-Borovska