Кінь в сірі яблука, на випасі - один,
Росу збиває трав’яну в тумані,
Вгорі «курли» - це журавлиний клин,
День новий будить вранці, на світанні.
В тумані сивім видно силует,
Пасеться в лузі сіра кобилиця
І кінь заржав, вловив її портрет,
Очі ураз зуміли засвітиться…
Пішов в галоп, не чуючи землі,
Назустріч кобилиця наближалась,
Зорі тускніли при ясній порі,
Грудьми тумани коні розривали…
І раптом радість, стали на диби,
Зустрілась пара в росяному лузі,
Щасливі коні - діточки судьби,
Були одні в тумановій окрузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477962
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: Віталій Назарук