- Дозволь, я спробую тебе зламати,
Порвавши твою душу на шматки…
Обіцяю, ти будеш сильно страждати,
Ти ж знаєш, що від мене не втекти.
- Ти запізнилася, тобі мене не погубити,
Хоч вчора ти ще могла по мене прийти.
Є люди, які вчили мене ніколи не вірити
У фатум, тому не залишай мені свої сліди.
- Ти думаєш, що я не в силах тебе схопити?
Дай мені руку…Tи слабка, тобі не втекти.
Люди мирились і своє життя прожили,
Тому, не буть дурною, мої сліди не топчи.
- Іди! Разом нам в мирі ніколи не жити!
Забирай з собою все: людей, слова, думки!
Не тобі вирішувати, кого я маю зустріти!
Іди геть! Не тобі забивати в мою душу кілки!
P.S Ірен Сьомик
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477909
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Ірен Сьомик