Я йду по лезу долі,
Над прірвою щораз,
А тіні напівголі
Все відміряють час.
Та не боюся більше,
Бо в мені сила є,
А мрія думку тішить
Й наснаги додає.
Зате свій шлях торую,
Свій шлях і більш нічий.
Того любов цілує,
Хто долі прийме бій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477783
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Юлія Кириленко