Бачу твій образ у замку Артура,
Що розірвав темний простір століть;
В легкому вбранні тендітна фігура
Залами, сходами ніби летить.
Кличу, повторюю ніжне ім’я,
Чом ти не чуєш, Патрісія?
Лиш зупинися, молю тебе я –
Зникла в серпанку Патрісія.
З марева тайни проглянули очі,
У сяйві їх теплім раз-по-раз зринав
Дзвін кришталевий підборів дівочих -
Він стежку чарівну крізь душу проклав.
Кличу, повторюю ніжне ім’я,
Чом ти не чуєш, Патрісія?
Лиш зупинися, молю тебе я –
Зникла в серпанку Патрісія.
Час наш з тобою промчав без зупинки,
Може згадаєш мене ти колись?
Поряд пройшли ми, як білі хмаринки,
Ледь доторкнулись, але не злились.
Кличу, повторюю ніжне ім’я,
Чом ти не чуєш, Патрісія?
Лиш зупинися, молю тебе я –
Зникла в серпанку Патрісія.
2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477724
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Valery