Бринить душа, мов напнута струна,
торкнись її - тихесенько заграє...
Мелодія прозора і ясна
моє життя серпанком огортає;
мов сповідь, вилитись вона спішить,
звільнити душу від нудьги і болю...
Я не боюся ще раз согрішить -
боюсь навіки впасти у неволю,
боюсь лапатих рук, що рвуть струну,
і слів ядучих, що іржавлять душу...
Я і себе навіки прокляну,
якщо когось в житті страждати змушу!
Бринить душа, мов напнута струна
під пальцями натхненного маестро...
Кохання чаша випита до дна.
Позаду все. Попереду - весна!
Мелодія життя все presto, presto, presto...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477655
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2014
автор: Антошка