Мій любий брате, українець,
Не замикай свої вуста,
Відкрий же очі, розправ плечі,
І якби важко вже не було,
А вичави з себе раба.
Того раба, що нице й підло
Тебе на волю не пускав,
Лякав, погрожував і мучив,
А душу божу, світлу душу
Оковами страху скував.
Ніколи, брате, не здавайся,
Надію світлу не втрачай,
А пам’ятай, що ти – людина,
Тож чисте серце, божу віру
І людську гідність, друже, май.
Тобі, людино, обирати
Яким шляхом вперед іти,
Чи прямо й чесно – до свободи,
Чи манівцями, як злочинець,
Все попідтинню й навкруги.
Мій любий брате, українець,
Знай - правда є одна, свята,
Чиїх батьків чиї ми діти
Ми мусим завжди пам’ятати,
Тож, вичави з себе раба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477639
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.02.2014
автор: Олекса Світлий