Сонет – епітафія

Осіннім  листям  серце  вкрило,
Прибило  горісним  дощем,
Тяжким  камінням  придавило...
Чого  ж  чекать  мені,  чого  іще?

Пішла  у  ніч  ти  в  мареві  печалі,
Дорога  та  не  має  вороття.
Душа  завмерла  в  боліснім  мовчанні  –
Як  сталось,  що  твоє  життя
Неначе  зірка  згасло  на  світанні?..

Холодний  жовтень  плаче  за  тобою,  
Кудись  іду  я,  змоклий  вщент;
Не  завдавай  мені  ти,  осінь,  болю  –
Не  провіщай  мені  плакучу  долю.
Чого  ж  чекать  іще  в  житті?..  
Чого  іще...

2007

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477238
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2014
автор: Valery