А теплий чай, неначе хліб із печі,
Бажає завжди ніжної руки
І дотик той, який торкнувсь за плечі,
Лягає з ароматом у ковтки…
Чай найсмачніший, як готує люба,
А чи матуся з медом подає,
Я витираю з поту свого чуба
І радість в моїм серці виграє…
Якщо ж цей чай із листя винограду,
Чи вишні, чи з малинових гілок,
Чи з ягоди того земного саду,
Що одягає навесні вінок.
То я від того чаю захмелію,
Візьму у руки біленьке горня,
Я п’ю його і у душі радію,
Бо чай такий, як хлібові зерня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477113
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Віталій Назарук