Пасмо променя лампи лоскоче обличчя,
Обіймає за плечі та біжить в темний кут.
І ввижаються там без підстав розбіжності,
Крапля крові із рани, наклади мені джгут.
Припадемо вустами нестримні й гарячі,
Щоби в диханні зілляти обидві душі.
Поодинці блукають в життя круговерті,
Всередині тісняться почуттів лемеші.
04.02.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2014
автор: Валентина Ланевич