Ми вийшли на перший поклик,
у вікна не влучив спокій.
Сутулі - в кошлатих светрах
з теплом на долонях смертним,
і з відчаєм на губах.
Бордюри в осінніх скомах:
під снігом насправді голо,
і листя між тріщин досі
чекає людських ходів,
щоб вийти із берегів.
Собаки та волоцюги
за нами ходили всюди.
І пахло холодним містом
неситістю і лицемірством -
лжерадість і рабство в собі.
На дотик ми все ще вільні,
і постаті наші міллю
вгризаються в світло фар.
Як перші і не останні
примари на привокзальній
шукаєм своїх слідів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476976
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Іванна Шкромида