Літні ночі...
короткі, приємні....
а сни в них чудові,
й завжди потаємні...
Так раз от заснула,
проснутись пора!
Проснулась... забула...
спокою нема!
А все це тому що,
тому що любила
любила не палко,-
його одурила!
Яка я жорстока!
Його розлюбила...
Покинула все це,
себе одурила.
Сама не караюсь,
не мучусь, не каюсь
його не кохаю,
та щось намагаюсь.
А що намагаюсь
сама я не знаю...
Напевно прожити
самій без любові?
Когось полюбити
й здобути спокою.
Надіюсь не буду
вже більше такою!
І вже як полюблю
то буду стійкою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476920
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.02.2014
автор: Juliet