***

Я  маю  час.
І  жменьку  димних  слів.
Бо  має  хтось  ще  вірити  в  безсоння.
Турботи  вічні,  мабуть,  не  ламають  нас.
Але…  ламає  трохи…
Відстань.  Від  долоні…
Яка  у  неспокійні  сни,
У  морок,  у  гарячці,  у  незгоді
Своєю  ніжністю.  Поділиться.
Й  міцні…
Цілунки  подарує…

Ех,  добродій!
Яке  ти  маєш  щастя!
Тож  цінуй,
Бо  вже  такого  більше  і  не  буде!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476914
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2014
автор: Вальдемар Феруменко