Вже скільки років засіваєм
Вкраїнську ниву. А проте
Нема зернин, яких чекаєм,
Все більше кукіль в нас росте.
Чи не пора нам відділити
Одне від другого навік.
Кукіль із коренем спалити,
Ну, а зерно везти на тік.
Там перебрати, просушити
І пильно зберігать його.
А навесні у ґрунт пустити,
Хай в ріст іде всім на добро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476646
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)