Пишу...
але не так,
як колись,
як раніше.
Помічаю, звичайно,
що мова, дійсно, вправніша.
Але не стала від того
вона спокійніша.
Котяться хвилі думок та емоцій,
ревуть, як гудок паровоза,
сягають небес,
і так само лається цензорів пес,
кудлатий і чорний,
як і, в принципі, все плем'я їх чорне...
Аркуш тихесенько рядками античорніє,
а на душі
з кожним античорним рядком
помітно світліє.
16. 11. 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476598
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2014
автор: Ростислав Сердешний