На вулиці осінь, дощі за вікном,
А я сиджу у кімнаті, за своїм компом,
Сиджу і гадаю, що з цим життям,
Одні все вже мають, а інші лише буття.
Та й те не цінують, не бачать всього,
Що може змінити їх життя, тільки й того,
Допоможе забути весь біль, за буття,
Знайти й покохати, як маленьке дитя.
Забути про втому, зраду, той біль,
Що зустріли по шляху своїх ви мрій,
Бо кохання взаємне не знає образ,
Воно окриляє, почувши кохаю лиш раз.
Кохаю тебе, такі дивні та гарні слова,
А почувши раз забуваємо, що є голова,
І нічого не хочемо більше шукати,
Всі колись побажають вічно кохати.
Одну ту єдину,
Свою другу половину,
Що буде бажати,
Лише з тобою життя поєднати.
7.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476569
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Сержак