Ось так виходить, що життя проходить,
І немає щастя, в поглядах чужих,
Ось так виходить, що любов знаходить,
Нам коханих зовсім не таких.
Вони не цінять твою душу,
Їм тільки гроші подавай,
Я ж обіцянку свою не порушу,
І заберу тебе з собою в рай.
В рай який ми побудуєм,
Лише з тобою, лиш на самоті,
Де не буде місця тому болю,
Що має кожен з нас у себе на душі.
Де забудуться усі печалі,
Які життя нам встигло принести,
Та крім щастя там нічого більш немає,
Тому не знаю чи захочеш ти туди піти.
Чи захочеш зі мною щось там будувати,
Чи свій ключ від серця віддаси,
Людей на світі так багато,
А мені, чомусь, потрібна лише ти.
Ось так, прокинувшись, закінчилась поема,
Про вічну і п'янку любов,
А на душі стоїть лише дилема:
Життя чи сон це буде знов?
20.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2014
автор: Сержак