Тоді під лісом, під Чорним лісом
Де зустрічались партизани,
Здіймалась пісня, велична пісня,
Що весь народ наш іще повстане.
Ходили в ночі, дивились в очі,
Чи не погасла в народі воля,
Чи ще боротись в нім є охочі
За свою долю, шматочок поля.
І стук у вікна, і скрип у сінях,
Так з хати в хату летіла звістка,
Що не померзло все, лиш іній,
А перемога бажана близько.
В далекім схроні сивіли скроні,
Надія в серці тривожно билась,
І хоч до Бога тяглись долоні,
Та Україна не пробудилась...
Не пробудилась тоді країна,
А їх побили всіх поодинці.
Не перша в душах у нас руїна,
Чи буде щастя ще українцям?
Десятки років вже пролетіли,
Зарубцювались на серці рани,
Та знову волі нам захотілось,
То, може, зараз вона настане?!!
31.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476473
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.02.2014
автор: Микола Серпень