Я сумую за тобою...Зорями...
Тихим вітром.І такою тишею...
Не зійшлися ми з тобою...Долями...
Ти колись,давно.Мене залишив вже...
Я сумую за тобою...Віршами...
Я сумую за тобою.Сонечком...
Ми,напевно,були дуже грішними.
І розкинула нас різно...Долечка...
Я сумую за тобою.Личенько
Підставляю під вітри,вітроньки.
Я сумую...Зберу дощ-водиченьку
І сплету малі дощі-дітоньки.
Ти казав,що дощ один-однесенький,
Ти казав,що так сумуватимеш.
Ти для мене.Рідний...Ріднесенький...
Тільки іншу завжди...Цілуватимеш...
Чомісь ціловав в личко вчора Галю?
Цісь ї полюбив,ці я шось не знаю?
Купилам уже шлаяр,шатя білой.
Із маку віниць.Одіну го сміло.
Коси одріжу і перефарбую,
І тебе в личко ніжно поцілую.
Чомісь ціловав Галю?Йой,тя лишу.
Лем старий вітор яблунку колише.
Ножічкі м взяла,одріжу волося.
Кажеш,шом дурна?Та тобі здалося.
Свальби не буде,Галю клич,Іванку...
Любивісь мене...Та плачу на ґанку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476418
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2014
автор: Відочка Вансель