* * *
Надходить лютий пурпуром до губ
і попелом січневих снігопадів,
розвіє креслення жертовних згуб,
окреслюючи лиштви для парадів.
Мережитиме скло, думки і дух,
сентенції мої зіллються в кратер.
А плуг дзвенів! (Бо грунт уже набух.)
Жнива узимку - урожайні втрати.
Цей січень як ніколи перезрів:
жага сердечна сповнювала простір.
І безпорадність в розпачі, мов звір,
точила нюх : шукала стрижень гострий.
Ще день - і лютий. А за ним весна...
В промінні сонця - свіжі заметілі! -
травневим цвітом зникне борозна,
що взимку прооралася на білім.
Криваві плями в пам`яті моїй
загорнуться пелюсткою на січні.
І аркуш туги , звитий у сувій,
замре під пилом в істині одвічній.
30 січня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476340
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2014
автор: Надія Позняк