Зі мною щось коїться – не розумію,
Собі навіть нишком зізнатись не смію
У тім, що дивацьку виношую мрію
Про амнезію…
Я хочу забути, які були кволі
Всі ті, що мовчали на прояв сваволі,
Але нарікали тихцем мимоволі
На підступи долі…
Я хочу забути про тих з ким не ладив,
Усіх, хто підступно мене колись зрадив,
Кого проти шерсті постійно я гладив
І гадив…
Я хочу забути чужі нарікання,
Та програні чесно нечесні змагання,
Даремні і часто безглузді бажання
Й злигання…
Я хочу забути всі метаморфози,
Почуті й озвучені мною погрози,
Про куплені, та не даровані рози
І сльози…
Я хочу забути душевні розмови,
Отримані без аргументів відмови,
Про вдачу, що мала прийти від підкови
І про окови…
Я хочу забути лихі свої вчинки,
Щоб з чаші своєї не пить ні краплинки,
Та по забутому зробить без заминки
Поминки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476169
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Олександр Яворський